Мені було одинадцять років. 

 

Я гостювала у свого кращого друга, до якого приїхав його двоюрідний брат Д. Він був старший за мене на три роки. Він завжди був дивним, але я була доброю до нього.

 

Одного разу, він взяв в руки ковдру, кинув на мене, заповз до мене під ковдру та почав знімати з мене шорти. Я почала відбиватися та кликати на допомогу свого друга. Він сидів поруч та просто дивився, як ми борсаємося під цією ковдрою. Але вирішив не допомагати мені.

 

Тим часом Д. вже зняв з мене шорти та намагався торкатися мене руками. Але мені вдалося вирватися. Я вдарила його та втекла. Мій будинок був у хвилині від дому друга. 

 

Я так і не розповіла батькам про це. Я близько року не спілкувалася з цим другом і він навіть не вибачився, коли ми продовжили спілкуватися. 

 

Тиждень тому я дізналася, що Д. одружився. Всередині мене жевріє надія, що він змінився і до своєї дружини буде відноситися краще, хоча я й розумію, що такі люди не змінюються. Мені пощастило, що я зуміла втекти. Дуже пощастило.

​

Анонімна авторка; історія розказана у 2019 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»