Я зовсім не вмію ділитися історіями, проте сьогодні хочу коротко розповісти про шматок свого життя.

​

Протягом восьми довгих років я жила у стосунках з хлопцем. Спочатку все було ідеально, але з часом усе змінилося. Він почав говорити, що я товста, негарна, тупа, і зовсім не цікавився мною.

​

Коли мені потрібна була хоча б якась допомога, він знаходив мільйон відмовок, аби не допомагати. Постійно залишав мене саму вдома. Навіть коли ми їхали до його батьків у село, він залишав мене там і сам ішов до друзів, хоча за 8 років спільного життя я вже вважала їх друзями обох.

​

Коли він гуляв із друзями, казав, що там тільки хлопці, хоча там були й їхні дівчата. Приходив додому вночі зі своїми друзями, навіть не помічав, що я сплю. Вони могли галдіти, пити, курити. А траплялося так, що вранці я бачу, що в ліжку нас вже не двоє, а троє-четверо — тобто його друзі просто лягали й спали разом із нами.

​

Я сама купувала продукти та оплачувала всі витрати, а він казав, що свої гроші буде зберігати для нашого майбутнього. Але цього не сталося — усі кошти, які «ми» відкладали, він забрав.

​

Потім він і його друзі зацікавилися наркотиками. З часом я втратила всіх своїх друзів, бо вони почали будувати власні сім’ї. Я почувалася повністю ізольованою від суспільства, бо навіть не мала з ким про це поговорити.

​

Одного разу він сильно мене вдарив і скинув із велосипеда. Я впала головою об край і травмувала себе. Це було надзвичайно болісно, і в той момент я зрозуміла: це кінець.

​​

А., історія розказана у 2023 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»