Я завжди любила батька ще змалечку. Він був «головою» у родині й виховував мене так, що до десяти років я не усвідомлювала, що матір можна поважати або сприймати як людину. Він постійно її абʼюзивив, газлайтив і ображав, а маленькій мені здавалося, що це норма, і я робила те саме, аби йому догодити й почути якусь похвалу або отримати доводи того, що мене люблять.
Мою матір виховували як «жінку» з усіма можливими стереотипними моментами: вона готувала їжу, прибирала в домі й так далі. Отож, вона досі не розуміє, що жінка може займатися чимось крім догоджання чоловікові або кухонно-домашньої роботи; вважає, що жінка має прогинатися під чоловіка і бути слухняною незалежно від того, який це чоловік; матір без упину намагається передати це переконання мені.
Я думаю, що у матері сформувалася зневага до жінок на підсвідомому рівні, бо в дитинстві вона дуже багато била мене й тягала за волосся по будинку. При тому мого брата вона обожнювала й ніколи не ображала у такий спосіб. Коли я була підлітком, батько постійно розглядав мене в сексуальному плані й казав, що потрібно покращити, аби подобатися майбутньому чоловіку: накачати сідниці або стати худшою. Через це я почала носити оверсайз-одяг і уникати його, оскільки мені було некомфортно, адже здавалося неприродним те, що він мене оцінював. Намагалася бути непримітною.
Мій батько абсолютно знецінює жінок і відповідно — нас із сестрою також. Він вважає, що ми повинні готувати їжу й прибирати. Якщо ми робимо щось інше, він називає це дурощами або маячнею і тоді всіляко обзиває або ображає. Брата він виховав так само, і тому брат поділяє його токсичне ставлення до жінок. На його думку, бути жінкою — це образа. Крім того, брат зневажає матір, як і батько.
Коли я спілкуюся з ними, то почуваюся біосміттям, якоюсь помилкою через максимальну зневагу в мій бік, і це завдає мені болю. Через таке виховання я виросла дуже закомплексованою, а з часом у мене сформувалася огида до чоловіків, бо в моєму розумінні чоловіки — це такі, як мій батько. Я не сприймаю концепт стосунків, бо дуже боюся опинитися в ролі моєї матері та не проживати життя так, як мені хочеться. На думку матері, аби впоратися з підлітковим періодом моєї сестри, необхідно знайти для неї чоловіка, який битиме її і цим покращуватиме. Такого чоловіка, який зітре її в порох. Ось таким я і бачу концепт стосунків і одруження: безперервне насильство.
Анонімна авторка; історія розказана у 2024 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»