Точно не пам’ятаю, скільки конкретно мені було років — приблизно 6–8. Мій рідний дід домагався мене, поки бабусі не було вдома. Не знаю, чи це було одноразово: я пам’ятаю це дуже спотворено, без обставин. Пам’ятаю тільки те, що він казав і що він робив. Він торкався мене, постійно запитував, чи мені це подобається.

​

Звісно, 6–8 років — це несвідомий вік, але, як не дивно, це мало дуже багато наслідків: для мого ставлення до себе, до свого тіла, до сексу, до чоловіків (особливо старших за мене).

​

Мені складно відмовляти людям. Я думаю, що не заслуговую жити, якщо всі навколо мене не обожнюють і не хочуть. Але коли це так, коли хтось визнає мою привабливість і хоче мати зі мною секс, я почуваюся жахливо. Ніби моє тіло — це все, що може зацікавити людей, і більше нічого. Ніби я живу лише для того, щоб моє тіло могло задовольнити чиїсь потреби.

​

Я були занадто маленькі і налякані, тож нікому з дорослих про це не розповідала. У майбутньому з батьками піднімала тему кетколінгу і, судячи з їхніх слів тоді, вони б мені просто не повірили.

​

Анонімна автор_ка; історія розказана у 2023 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»