Мені було 17 років. 11 клас. Уже тоді в мене були проблеми з ментальним здоров’ям: булімія, депресія. Мій однокласник із не дуже благополучної сім’ї прийшов п’яним до школи. Він ударив мене в груди й сідниці. Усі дивилися й нічого не робили. Я йшла додому й плакала. Так і не змогла про це розповісти.

​

Наступного дня ми вирішили втекти з останнього уроку та посидіти в кафе. Він теж був там. Знову п’яний. Я відсіла від нього, але він потягнувся до мене й почав чіпати стегна, намагався засунути руку в труси. Поруч були інші однокласники — вони знову мовчали. Я била його по руках, просила зупинитися.

«Чи ти хочеш відсмоктати мені за 20 гривень? Ти шлюха!»

​

Коли я розповіла батькам, вони, звісно, мене захистили й зробили все, аби той виродок отримав покарання. Найбільше мене вразила байдужість однокласників і вчителів. Одна вчителька сказала, що це все — норма, що хлопець так заграє. Я багато разів казала йому «ні».

​​

Анонімна авторка; історія розказана у 2024 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»