Що таке психологічне насильство та як його розпізнати

З чого складається психологічне насильство

 

Поширеними складовими психологічного насильства є контроль, образи, погрози та критика. Вони можуть набувати різних форм і часто перетинаються.

​

Контроль — це спроби мати вплив на якомога більше сфер життя людини. Він може проявлятися у ситуаціях, коли партнер_ка намагається забороняти бачитися з друзями; обмежує користування соціальними мережами; намагається обмежити контакти з рідними чи родичами; наполягає на тому, щоб знати, де знаходиться людина; шукає приводи для сцен ревнощів; забороняє користуватися засобами контрацепції чи іншим шляхом обмежує рішення щодо планування сім'ї; передшкоджає завершенню навчання в освітньому закладі або спробам почати новий курс; хоче вирішувати, які речі носити; очікує, що людина проситиме дозволу піти до лікаря. 

​

Контроль майже завжди супроводжується образами та критикою. Образи можуть мати форму обзивань («Ти не зрозумієш — ти занадто тупа»), поблажливості («Я висловлюся простіше, щоб навіть ти змогла збагнути»), приниження («Без мене ти ніхто») чи маніпуляцій («Якби ти мене любила, ти б це зробила»).

​

Критика також може мати форму знецінення. Кривдник приписує перебільшені чи невідповідні риси характеру та поведінки іншим і применшує значимість чужого досвіду. Це може бути знецінення емоцій («подумаєш, депресія», «було б через що плакати»), внеску чи праці іншої людини («ти лінива», «ти мало працюєш/заробляєш»), особистісних якостей партнер_ки («ти неадекватна», «ти невдаха»). 

 

Прямі погрози та залякування можуть означати ескалацію словесних образ і призначені для того, щоб налякати людину та змусити її підкоритися. Залякування йде від кривдника в позиції влади, який погрожує емоційним, економічним чи фізичним покаранням для того, щоб отримати бажане: «Якщо не слухатимеш мене, вижену з дому», «Якщо не перестанеш скаржитися, я від тебе піду», «Якщо не розумієш словами, я тебе вдарю».

 

Варто пам’ятати, що насильство часто буває комплексним, і психологічне може поступово переходити у фізичне, сексуальне, економічне. Воно часто схильне ескалюватися з часом, адже кривдник відчуває безкарність і бажання ще більше контролювати життя постраждалих. 

 

Як зрозуміти, що ви переживаєте психологічне насильство?

 

• вас часто критикують, а позитивні риси і досягнення майже ніколи не помічають;

• ви часто чуєте образи на свою адресу;

• на вас часто підвищують голос;

• вас постійно звинувачують у всіх проблемах (зокрема в насильстві, що трапилося);

• вам систематично брешуть, перекручують ваші слова та події, що сталися; 

• ваші емоції знецінюють, а також применшують вплив насильства на вас;

• ваше соціальне коло поступово звужується, вам забороняють бачитися з подругами, друзями, родичами тощо;

• вас постійно ревнують та звинувачують у бажанні/спробах зрадити;

• кривдник відслідковує ваше пересування, перевіряє телефон, перебирає особисті речі, прискіпливо допитує;

• кривдник погрожує завдати собі ушкоджень/скоїти самогубство, якщо ви підете від нього;

• кривдник погрожує будь-чим (фізичною розправою, вигнанням з дому, забиранням грошей, зґвалтуванням тощо), якщо ви не зробите те, що він хоче;

• вас намагаються виставити всіляко гіршою людиною, а кривдник себе — кращою і водночас стражденною особою;

• замість діалогу вас карають мовчанням і холодною поведінкою;

• вам відмовляють у відпочинку та задоволенні: критикують за «лінощі», не дають займатися собою у вільний час, перешкоджають сну;

• ви помічаєте, що постійно добираєте слова та всіляко намагаєтеся «попередити» агресію кривдника ціною власної думки та гідності.

​

На жаль, у нашому суспільстві психологічне насильство часто є невидимим. Його прийнято знецінювати, називати «конфліктом», «побутовою сваркою» чи навіть цілком прийнятною комунікацією між людьми. Цьому сприяє відсутність психологічної просвіти, стигматизація тем, пов’язаних із психічним здоров’ям, а також низькі навички спілкування та висловлення своїх емоцій і потреб.

​

Що робити, якщо ви страждаєте від психологічного насильства

 

• Усвідомте, що це не ваша провина. У насильстві винен лише кривдник, як би він не переконував вас у тому, що ви його «змусили» чи «спровокували». Намагайтеся піклуватися про себе та не дослухатися до знецінюючих повідомлень.

 

• Не вірте тому, що кривдник може змінитися, та не беріть на себе відповідальність із його «виправлення» чи «порятунку». Не ведіться на його погрози щось зробити з собою — зазвичай це лише маніпуляції. Насамперед думайте про себе та тих, хто дійсно залежить від вас (діти, старші родичі тощо). Навіть якщо кривдник обіцяє виправитися чи навіть уже відвідує терапію, це не є гарантією того, що насильство припиниться. Звертайте увагу на те, що відбувається зараз, а не на те, що може статися в майбутньому.

 

• Намагайтеся підтримувати соціальні зв’язки як «сітку безпеки» довкола вас, наскільки це можливо. Придумайте секретний сигнал чи код, який ви можете швидко повідомити близьким у момент, коли потребуватимете термінової допомоги.

 

• Якщо це можливо, підготуйтеся до екстреної втечі. Зберіть документи, сховайте трохи грошей, майте деякі речі першої необхідності, попередьте дітей.

 

• Зберіть інформацію про гарячі лінії допомоги та місця, де можна тимчасово зупинитися (наприклад, шелтери). 

 

• За можливості подбайте про цифрову безпеку та перевірте, чи за вами не стежать. Перегляньте налаштування і застосунки телефоні, але не видаляйте нічого підозрілого до моменту втечі. За можливості заведіть запасний телефон, про який кривдник не знатиме.

​

*Психологічне насильство: види, ознаки та наслідки. МОЗ України. — https://moz.gov.ua/uk/psihologichne-nasilstvo-vidi-oznaki-ta-naslidki

**Understanding Psychological Violence against Women. European Institute for Gender Equality. — https://eige.europa.eu/sites/default/files/documents/EIGE_Factsheet_PsychologicalViolence.pdf