Що таке вуличні домагання та як їх розпізнати

Вуличні домагання — одна з найпоширеніших форм гендерно зумовленого насильства: за статистикою, 80% жінок зазнавали домагань на вулиці*. Це також один із проявів харасменту — небажаної поведінки в публічному просторі. Однак ці дії часто буває важко ідентифікувати через те, наскільки нормалізованими є такі явища в суспільстві.

​

Що таке вуличні домагання?

Узагальнено їх можна описати як будь-яку нав’язану й небажану взаємодію з (зазвичай незнайомою) людиною в публічному місці. Зазвичай об’єктами домагань стають вразливі групи, щодо яких насильство нормалізоване: часто це жінки та квір-люди. Як і решта форм насильства, вуличний гарасмент — це не про компліменти чи увагу, а про бажання контролю й доступний спосіб приниження, за яке кривдник відчуває майже повну безкарність.

Якими бувають вуличні домагання?

Тихими.

Якщо на вас пильно дивляться, розглядають, а то ще й фотографують, привертають увагу мімікою й жестами, натякаючи на сексуальну взаємодію — це не флірт, а гарасмент. Контекст тут не має великого значення: це може бути як ранковий автобус, так і нічний клуб. В обох випадках це насильство, якщо ви не давали згоди й не висловлювали зацікавленості в такій взаємодії. На жаль, якщо поскаржитися на таку поведінку, дуже часто у відповідь можна почути насмішки і газлайтинг: мовляв, тобі здається, та й нічого страшного загалом нібито й не відбулося.

Гучними.

Коли дівчині на вулиці свистить чи завиває компанія хлопців, або ж сигналить машина, що проїжджає повз — це сприймається багатьма як щось невинне, а то й як класична поведінка чоловіків, з якою нічого не вдієш. Часто домагання інтерпретують як компліменти, адже вони справді загорнуті в такий формат. Це можуть бути фрази на кшталт:

• «Тобі хтось казав сьогодні, яка ти красива?»

• «Посміхнись, красуне, чого така серйозна?»

• «Ого, які ніжки!»

Якщо ви чули у свій бік свист, улюлюкання чи такі «компліменти» — ви стикалися з кетколінгом. Це вид вуличних домагань, що визначаються відвертими вигуками чи коментарями в публічному місці. Це може бути особливо принизливо, адже часто таке роблять привселюдно й образливо, привертаючи ще більше небажаної уваги. Те, що кетколінг є поширеним і неприкритим, свідчить про безкарність таких дій. 

Фізичними.

Це стосується небажаних дотиків, шльопання, спроб обійняти або поцілувати, а також порушення особистого простору. Якщо хтось навмисно притискається до вас у транспорті чи черзі, спеціально тримається занадто близько, перешкоджає руху або переслідує — вам не «здається», і ви не перебільшуєте. Іноді це можуть бути прояви фротеризму — умисного тертя об іншу людину без її згоди, вуаєризму або публічної мастурбації.

Нав’язливими.

Всі види домагань можуть бути надокучливими, але в певних випадках набридання й психологічний тиск є свідомими тактиками вуличного насильства.

​

Чи траплялося з вами, що хтось намагався нав’язати знайомство чи побачення, коли ви просто йшли по справах або відпочивали? Якщо вашу відмову та незацікавленість ігнорують — це насильство. Іншими проявами психологічного тиску можуть бути надокучливі запитання (наприклад, прохання розповісти особисту інформацію чи дати номер телефону), небажані розмови про приватне життя, демонстрація відвертих фото або вмовляння до певної взаємодії.

​

Образливими.

Іноді ті, хто вдаються до вуличних домагань, мають на меті особливо принизити або образити людину через певні ознаки. Це можуть бути сексистські, гомофобні, трансфобні, расистські та інші образливі висловлювання, неприємні жарти, передражнювання чи свідомий аутинг — публічне розголошення чиєїсь ідентичності.

Чому виникає вуличне насильство і чим воно шкідливе

Вуличні домагання є частиною культури зґвалтування — системи уявлень у суспільстві, за якими жінка не має тілесної автономії, а насильство щодо неї нормалізоване. При цьому мова йде не лише про зґвалтування: воно радше є верхівкою айсберга, до якої веде багато на перший погляд непомітних проявів. Це може бути зневажлива лексика на кшталт «баба» або «тьолка», реклама з оголеними жінками, образливі слова на кшталт «повія», жарти про домагання. Вони нормалізують уявлення про жінок як про щось другорядне та несерйозне, а про їхнє тіло — як доступне для всіх.

​

Такі установки суспільство закріплює в уявленні дітей із малого віку: коли дівчатам кажуть «терпіти» і «бути мудрішими», а небажані доторки та образи від хлопців подають як «залицяння». У дорослому віці нічого не змінюється, хіба що поведінка набуває більш загрозливих форм: чоловіки дозволяють собі чіпати незнайомих жінок на вулиці, свистіти чи сигналити їм, робити непрохані грубі компліменти, примушувати до фізичної взаємодії. Так закріплюється уявлення про таку поведінку як щось природне і неминуче. Через це кривдники залишаються безкарними, а постраждалі відчувають ще більше стигматизації, сорому та тривоги.

Якщо ви постраждал_а, пам’ятайте: ви не винні в тому, що сталося. У моменті дійте так, як можете, і наскільки безпечно почуваєтеся. Якщо до вас звертаються і вимагають щось, ви маєте право взагалі не реагувати. За можливості спокійно й асертивно, без образ, повідомте, що ви не зацікавлені. Намагайтеся переміститися до людного місця, викликати таксі або попросити близьких підійти чи під’їхати. Якщо є можливість і потреба, зверніться по допомогу до іншої людини: попросіть її певний час вдавати, що ви знайомі. І головне: не картайте себе за те, що відреагували не так, як хотілося б. У всіх різна реакція на небезпеку.

​

Якщо з вами поводяться агресивно, вчиняють сексуальні дії без вашої згоди, погрожують або переслідують, ви можете звернутися до поліції за номером 102 або подати заяву після того, як ситуація відбулася. Також ви можете отримати консультації за гарячими лініями:

​

116 123 

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

​

1547 

Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за однакової статі та насильству стосовно дітей.

​

Якщо ви стали свідком вуличного насильства, поводьтеся так, як дозволяє ситуація. Оцініть, наскільки безпечно і доречно для вас втручатися напряму, адже іноді це може наразити на небезпеку як вас, так і інших. Якщо сумніваєтеся, чи ваше втручання доречне, обережно запитайте постраждалу: «Все добре?» або «Вам потрібна допомога?». Якщо потрібно, заведіть нейтральну розмову з людиною, вдаючи знайомих, або просто побудьте з нею поруч. За можливості покличте на допомогу охорону, працівни_ць чи інших відповідальних за безпеку на локації. Коли небезпека мине, коротко підтримайте людину. У жодному разі не засуджуйте та не роздавайте непрохані поради.

*80% of women have experienced sexual harassment in public spaces. Stand Up. — https://www.standup-international.com/en-in/facts