Коячи гендерно зумовлене насильство, аб’юзери зазвичай намагаються не брати на себе відповідальності за свої дії. Для цього вони не визнають власну провину, а перекладають її на постраждалу. Останнім часом це стало легше зробити завдяки популяризації психології та різноманітних термінів звідти. Кривдники можуть їх запозичувати та перекручувати на свою користь. Оскільки всі випадки індивідуальні, а аб’юз має широкий спектр, розглянемо узагальнений механізм цієї тактики.​

Що таке «мова терапії» і чому вона буває токсичною

​

Надмірне та часто шкідливе використання термінів із психології називають therapy speak («мова терапії») — через це слова втрачають справжнє значення, знецінюються та перестають сприйматися всерйоз. Не всі, хто послуговуються therapy speak, є аб’юзерами, однак саме кривдники використовують його свідомо та заради продовження насильства.

​

У цьому прийомі є подвійна шкода. По-перше, аб’юзер додатково знецінює переживання потерпілої та ще більше запевняє, що проблема в ній. По-друге, він стирає саму суть цих термінів, тож у майбутньому їх важче застосувати для ідентифікації насильства.

​

Як виглядає перекручування термінів кривдниками

Перекладання провини за газлайтинг

​

Кривдник може зловживати цим терміном, використовуючи його щоразу, як вказують на його ж спроби приниження, знецінення та контролю. Таким чином він намагається виставити постраждалим себе та ще більше заплутати людину, над якою коїть насильство.

​

Наприклад, коли аб’юзеру говорять, що він має нести відповідальність за образи та грубощі, він починає захищатися, заперечувати свої дії та називати таке прохання газлайтингом. Це також можуть бути фрази на кшталт: «Тобі нічого сказати не можна, одразу вибухаєш і ображаєш мене», «Я лише пожартував, а ти мене звинувачуєш у всіх гріхах», «Ти нав’язуєш мені свої проєкції, насправді я цього не мав на увазі».

​

Таким чином кривдник може навіть переконати постраждалу, що проблема в ній і насправді вона є токсичною. З такого клубка взаємних звинувачень буває складно вибратися. Однак пам’ятайте: якщо вам постійно некомфортно від комунікації, у вас виникає відчуття, що вас не чують, а натомість ображають і принижують, — це насильство, і неважливо, якими словами його прикривають.

​

Зловживання «особистими кордонами»

​

Уявімо, що про вас принизливо пожартували. Коли ви робите зауваження і просите людину більше так не робити, вас зупиняють фразою на кшталт: «Не тисни на мене. Я не зобов’язаний змінювати свою особистість». Це приклад того, як люди можуть маніпулювати особистісними кордонами, щоб не відповідати за свої слова.

Мати здорові та стійкі особисті кордони — це добре. Однак останнім часом цей термін став дуже популярним, а його значення почали інтерпретувати кож_на по-своєму. Кривдники можуть використовувати його, аби замаскувати контролюючу поведінку.

​

Аб’юзери можуть обмежити «особистими кордонами» все, що їм не подобається, навіть якщо це зачіпає чи взагалі перекреслює автономію та гідність іншої людини. Наприклад, партнер може попросити не бачитися з по_друзями, не виставляти фото в соцмережах чи перевіряти телефон, стверджуючи, що це «його кордони й умови довіри у стосунках». Також «кордонами» кривдники можуть відмежовувати себе від відповідальності. Наприклад: «Я не хочу говорити про це, ти не поважаєш мої особисті кордони!», — щоразу, коли піднімається тема насильства.

Інша форма спроб контролю — маніпуляції словами на кшталт «безпека», «тригер», «внутрішня дитина». Наприклад, якщо аб’юзер чує відмову, намагається нав’язати свої бажання чи виправдати власне порушення довіри, він може казати: «Коли ти мені відмовила, це мене затригерило», «Я зрадив, бо в наших стосунках моя внутрішня дитина почувалася невдоволеною», «Коли ти не кажеш мені, куди і з ким йдеш, я почуваюся не в безпеці».

​

Варто пам’ятати, що здорові кордони виставляють спокійно, у діалозі, з урахуванням перспективи партнер_ки. Вони не мають контролювати поведінку іншої людини. Якщо людина вигадує і змінює кордони на ходу, згадує про них лише під час конфлікту, нічого не пояснює, тисне чи вимагає дотримання своїх умов — можливо, це насправді спосіб прикрити власну аб’юзивну поведінку.

​

Маніпуляція діагнозами

Якщо психічний діагноз виринає у розмові лише тоді, коли іншій людині це вигідно, — це червоний прапорець. Кривдники можуть як маніпулювати дійсно наявними розладами — у себе чи інших, — так і розкидатися термінами, аби образити. Наприклад, на спроби захистити себе чи опонувати закидам людина може сказати: «Бачиш, як ти емоційно реагуєш, це все через твій БАР», «Ти не вмієш тримати себе в руках, у тебе неконтрольована агресія». Аб’юз та вже справжнє порушення кордонів також можна списати на розлади: «Так, я прискіпливий, бо в мене ОКР», «Ну така я тривожна людина, ревную, нічого не вдієш».

​

Варто розуміти, що хоча психічні розлади і ускладнюють життя, вони не можуть бути виправданням системній аб’юзивній поведінці. Якщо людина здатна усвідомлювати свої вчинки, вона несе за них відповідальність. А якщо через якийсь діагноз виникають труднощі чи кризові моменти у стосунках, це цілком реально обговорити з партнер_кою, якщо для обох у пріоритеті здорова комунікація.

Як навчитися розпізнавати такі маніпуляції

• Довіряйте власним емоційним реакціям. Навіть якщо людина наводить переконливі аргументи та зовні виглядає освіченою, а вам усе одно некомфортно та загалом погано від спілкування, — варто замислитися, чи не маніпулюють вами.

• Не забувайте, навіщо потрібна терапевтична лексика. Не для того, аби мірятися стражданнями та примушувати до чогось інших людей, а для пізнання себе, чіткої комунікації та спілкування з психотерапевт_ками.

• Знайте справжнє значення цих термінів. Якщо часто чуєте у свій бік слова «газлайтинг», «особисті кордони», «токсичність», «тригер», поцікавтеся їхніми значеннями у перевірених джерелах — частково про них ми писали на цьому сайті.

• Зверніться по допомогу. Звісно, вам видніше та зрозуміліше те, як ви почуваєтеся. Але якщо здається, що ви вже не вірите сам_ій собі та заплуталися, можна попросити думку людини, якій довіряєте. Це може бути хтось близь_ка, терапевт_ка, фахів_чиня гарячої лінії.

• Рефлексуйте над стосунками. Якщо складно зрозуміти, чи в них присутні маніпуляції, — орієнтуйтеся на те, чи зберігається у взаєминах ваша автономія та простір для діалогу.