Гендерно зумовлене насильство в інтернеті

Онлайн-простір у багатьох асоціюється з віртуальністю, віддаленістю від реальності та анонімністю, завдяки якій людина нібито може почуватися безпечно і захищено. Однак насправді це ілюзія, адже інтернет має чимало проблем зі збереженням особистої інформації, яку часто нереально видалити, а також пропонує багато способів «дотягнутися» до людини і завдати їй шкоди навіть дистанційно. Наприклад, TikTok і сервіси Meta давно відомі витоками персональних даних* та бездіяльністю щодо численних випадків насильства**.

За статистикою The Economist***, 38% жінок заявили про досвід гендерно зумовленого насильства в інтернеті, а 85% стали свідками такого насильства щодо інших жінок. При цьому, скоріше всього, ці дані не відображають ще більших масштабів проблеми. Адже лише 1 з 4 постраждалих жінок скаржиться на неприпустимі дії в межах онлайн-платформ, де це відбувається, і лише 14% заявляє про це в органи на кшталт кіберполіції.

Все це через те, що чимало форм гендерно зумовленого насильства, на жаль, досі нормалізовані в суспільстві, а багато жінок не наважуються говорити про це. Також насильство в онлайн-просторах може сприйматися як «менш серйозне». Через це його можуть ігнорувати чи знецінювати, посилаючись на тези, мовляв, в інтернеті люди лише розважаються, а надокучливу людину, раптом що, можна просто заблокувати. Насправді ж кривдники в інтернеті часто відчувають ще більше безкарності, ніж у фізичних просторах.

Які бувають види насильства в інтернеті

Образи і мова ненависті. Негативні коментарі чи повідомлення, що мають на меті образити, демотивувати, нашкодити почуттю гідності — це насильство, і аж ніяк не «свобода слова» чи «особиста думка». І хоча принизити можуть кого завгодно, жінки набагато частіше отримують ненависть просто за те, що є жінками: пригадаймо хоча б регулярні випадки, коли гравчинь посилають на кухню і закидують сексистськими образами, коли ті лише намагаються долучитися до кооперативної гри.

Поширення неправдивої інформації. Кривдники можуть спеціально поширювати фейки чи плітки, аби зіпсувати репутацію людини чи спільноти. Це може мати й вигляд організованої масштабної кампанії за участі багатьох людей — таке явище звуть астротурфінгом.

Крадіжка ідентичності. Це видавання себе за іншу людину з використанням її даних. Наприклад, зберігають усі фото і дописи зі справжньої сторінки та створюють нову, яку майже не відрізнити від оригіналу. При цьому паралельно можуть постити дезінформацію, відверті зображення, суперечливий контент чи писати з цих акаунтів іншим, вимагаючи грошей чи у різний спосіб дискредитуючи людину.

Сталкінг. Кривдник може відстежувати активність людини в інтернеті, як-от створені профілі чи опублікований контент, а також переслідувати, пишучи публічно й особисто, зламуючи акаунти й шукаючи фізичний шлях до постраждалої.

Доксинг. Це поширення чужої особистої інформації (імені, фото, адреси, сімейних зв’язків, документів тощо), особливо такої, яку людина ніде не публікувала.

Публікування чужих особистих фото і відео. Однією з найбільш небезпечних форм такого насильства є поширення інтимних фото і відео, або ж так звана порнопомста. Часом так “мстяться” партнер_кам чи колишнім, керуючись їхньою довірою. Також відверті фото партнер_ок можуть продавати чи просто постити на порносайтах, чи схожих ресурсах.

Цифровий вуаєризм. Кривдники можуть використати проти потерпілої й цілком звичайні матеріали, які є у відкритому доступі. Іноді це пов’язано зі сталкінгом, коли зловмисник зберігає, коментує чи поширює все, що постить інша людина. Також це може бути редагування чужих фото, спроби створити фейки (наприклад, додавши обличчя людини до зображення тіла порноактор_ки чи згенерувавши образливі картинки за допомогою ШІ). Все це може супроводжуватися обговоренням зовнішності й гарасментом.

Кібергарасмент. Кривдники можуть залишати недоречні коментарі, робити непрохані компліменти, надокучливо писати в особисті чи дзвонити, пропонувати зустрітися, нав’язувати стосунки.

Надсилання власних відвертих фото і відео без згоди. Це в тому числі й про сумнозвісні дікпіки. На будь-яку подібну взаємодію потрібно спочатку отримати згоду. Інакше це не спосіб залицяння, а сексуальне насильство, спроба вдертися в особистий простір, змусити почуватися некомфортно.

Грумінг. Хоча цей термін зазвичай використовують, аби позначити педофілію із замилюванням очей дітей і батьків, схожу тактику застосовують і до дорослих. Кривдник може грати роль доброзичливої людини, допомагати, втиратися в довіру, аби згодом скористатися вразливістю задля вигоди. Наприклад, аби потенційно зґвалтувати чи затягнути в проституцію.

В Україні за деякі з цих видів насильства, в тому числі за порнопомсту і поширення особистих даних, можна притягнути до відповідальності за статтею 182 Кримінального кодексу.

Як убезпечити себе та інших

Варто пам’ятати, що навіть максимальна обережність не може запобігти насильству на сто відсотків. Провина за нього завжди лежатиме на кривдниках, які обрали ображати, залякувати й експлуатувати інших. Аби хоча би частково захистити себе та свої дані, можна скористатися базовими принципами безпеки в інтернеті, водночас лишаючись свідомою того, що винен завжди кривдник, а постраждалих варто підтримувати без осуду і упереджень.

Користуйтеся налаштуваннями безпеки на пристроях. Перевірте надійність паролів та періодично оновлюйте їх. Обираючи пароль, не використовуйте в ньому особисті дані (наприклад, ім’я чи дату народження). Також корисно встановити на месенджерах двофакторну ідентифікацію і переглянути, які дозволи мають додатки (наприклад, передавати геолокацію).

Опанувати налаштування приватності в соцмережах. Ви маєте право обмежити публічність ваших акаунтів до комфортного рівня чи видалити їх, якщо відчуваєте потребу. Пам’ятайте, що, попри суспільний тиск, ви не зобов’язані ділитися особистим життям з усіма.

Не переходьте за сумнівними посиланнями і не відкривайте незрозумілі файли, особливо від незнайомих акаунтів.

Будьте обережні, коли реєструєтеся на сайтах і сервісах, особливо незнайомих. Краще зайвий раз перевірити, що це за сервіс, перш ніж ввести особисті дані.

Якщо потрібно передати особисту інформацію, краще робити це через надійні мережі (наприклад, власний пристрій і домашній вайфай).

Періодично шукайте себе в Google чи інших сервісах. Якщо виявилось, що хтось видає себе за вас, варто поскаржитися на фейковий акаунт і сконтактувати з тією соцмережею/сайтом, де це відбувається.

Не поширюйте чужі фото, відео, контакти й особисті дані без згоди.

Будьте надзвичайно обережними з надсиланням відвертих фото навіть своїм парнер_кам. Краще закривати обличчя та ознаки, які дозволяють вас розпізнати. Якщо ви отримали інтимні фото іншої людини, не показуйте їх нікому навіть з власного пристрою, а на прохання – видаліть.

Якщо ваші близькі чи знайомі постраждали від насильства в інтернеті, підтримайте їх і за можливості допоможіть розібратися з ситуацією, наприклад, підкажіть, як написати в підтримку соцмереж, відновити чи видалити акаунт, налаштувати приватність тощо.

Як діяти, якщо з вами трапилося насильство

ідентифікуйте людину, яка його скоїла: збережіть посилання на її сторінку, зробіть скриншоти, зафіксуйте особисті дані, пошукайте їх у відкритих джерелах;