Види гендерно зумовленого насильства, і як з ним боротися

Воно має багато проявів, і не завжди люди усвідомлюють, що певні дії ним є. Деякі з форм гендерно зумовленого насильства глибоко вкорінилися в культурі й традиціях та досі часто вважаються нормою. На жаль, через це чимало випадків лишаються невидимими і не отримують належної реакції.

Як взагалі виникає насильство щодо жінок?

Гендерно зумовлене насильство спрямоване в бік жінок за те, що вони є жінками. Також до нього зараховують насильницькі дії, які найчастіше впливають саме на жінок. Гендерно зумовлене насильство породжене системною нерівністю в патріархальному суспільстві, де влада і ресурси між жінками і чоловіками історично розподілені нерівномірно. Ми досі живемо в ситуації дисбалансу влади: більшість людей на чолі держав, у законотворчості та з великими ресурсами для впливу є чоловіками. Через це інтереси жінок недорепрезентовані, а їхні безпека, благополуччя та людська гідність не вважаються пріоритетом.

Тим, хто має привілеї, вигідно зберігати статус-кво, а також ідеї, які його підтримують. Зокрема стереотипи про неповноцінність, нераціональність, обмеженість жінок. Чоловіки мають більший кредит довіри, до їхніх думок частіше прислухаються. У таких умовах жінки є незахищеними, їх частіше дискримінують, ставляться до них з упередженням, обмежують автономію.

Гендерно зумовлене насильство тисячоліттями сприймалося як норма і вкорінилося в більшості традицій. Жінки історично мали досить небагато, а то й не мали жодного контролю над власним тілом і життям. Їх могли вважати неповноцінними, менш вартісними людьми, натомість розглядаючи їх як обмежений набір функцій в ролях матері, дружини і хатньої робітниці. Така ситуація, на жаль, досі актуальна в тій чи іншій формі, зокрема в Україні. Пригадаймо хоча б сумнозвісний культ чистоти: контроль жінок над їхньою сексуальністю, примус до шлюбу, весільні ритуали «позбавлення цноти» з публічним приниженням, жорстокі покарання за порушення. Такі традиції нормалізували насильство протягом багатьох років і досі впливають на нас.

Які форми гендерно зумовленого насильства існують?

Вирізняють чотири загальні види насильства, від яких найчастіше страждають саме жінки:

Фізичне насильство

Це будь-яка фізична насильницька дія, яка може проявлятися зокрема й у межах домашнього насильства. Варто розуміти, що це не лише про побиття, яке залишає по собі видимі ушкодження, а й, наприклад, шльопання, штовхання, обмеження рухів та кидання предметів.

Сексуальне насильство

Це будь-яка сексуальна дія, вчинена без згоди. Це може бути зґвалтування, зокрема з боку партнер_ки чи член_ок сім’ї, а також сексуальна експлуатація — використання чужого тіла задля вигоди. До сексуального насильства належить і гарасмент, і необов’язково у вигляді фізичних дотиків. Домагання — це і непрохані коментарі щодо зовнішності, і відверті жарти, і надмірне розглядання, й ігнорування відмови від будь-яких романтичних чи сексуальних пропозицій.

Психологічне насильство

Це дії, що шкодять ментальному здоров’ю і моральному стану людини. Спектр таких дій досить широкий, але їхня основна мета — встановити контроль над людиною, закріпити відчуття страху, змусити коритися. Це можуть бути образи, газлайтинг, погрози, переслідування, порушення особистих кордонів, заборони чи обмеження, наприклад, у спілкуванні чи захопленнях.

Економічне насильство

Це обмеження ресурсів і можливостей бути фінансово незалежною. Мова не лише про відбирання грошей і контроль над банківськими рахунками, а й про перешкоджання чи заборону вчитися і працювати. Мета такого насильства — зробити жінку економічно залежною від кривдника, не дати їй можливостей піти.

Насильство рідко починається з різких погроз чи побоїв. Чимало його проявів є неочевидними і часто зчитуються як щось незначне: недоречні коментарі, повторення сексистських стереотипів, словесні мікроагресії, спроби контролювати соціальне життя людини. Всі форми насильства тісно переплетені і часто поєднуються. Наприклад, фізичні сексуальні домагання можуть супроводжуватися словесними приниженнями чи газлайтингом. Так, навіть недоречний анекдот, за який не вибачились, а провину переклали на жінку, яка «просто не розуміє жартів» — це насильство. Його не можна толерувати, а тим паче підтримувати, адже це частина культури зґвалтування.

Існують і комплексні форми насильства, як-от репродуктивне, коли на жінку можуть психологічно тиснути, принижуючи за незбереження цноти, змушуючи відмовитися від контрацепції, завагітніти чи зробити аборт, також обмежувати економічно, не допускаючи до лікування, а ще знущатися фізично й сексуально: ґвалтувати чи експлуатувати її тіло.

Насильство у всіх формах багатократно посилюється у кризових обставинах, де для жінок зникають практично всі можливості захиститися. Такою обставиною часто є окупація чи зона бойових дій: для ворога наруга над жінками є ще й додатковим інструментом ведення війни. Окрім цього, в таких обставинах зростає ще й рівень сексуального насильства чоловіків над іншими чоловіками.

Як можна боротися з гендерно зумовленим насильством?

Самостійно дізнаватися більше про причини і прояви насильства та говорити про нього назагал.

Не толерувати сексистську і загалом образливу риторику. Якщо це безпечно, звертати увагу на прояви культури зґвалтування і робити зауваження. Варто пам’ятати, що насильство — це завжди вибір, тому не варто його виправдовувати.

Звертати увагу на те, як у суспільстві, в медіа чи попкультурі говорять про жінок, намагатися помічати і озвучувати принизливі, стигматизуючі моменти. Одночасно варто слідкувати й за власними переконаннями, словами і діями.

Вірити жінкам, які пережили насильство, не знецінювати їхній досвід і не звинувачувати їх, а за можливості підтримувати їх та поширювати їхні історії.

Практикувати і пропагувати культуру згоди: бути свідомими особистих кордонів інших, поважати їх і запитувати дозволу на тілесний контакт, а також вміти визнавати помилки і вибачатися за них. Адже навіть якщо для вас певна взаємодія є нормою, інша людина має право відмовитися чи висловити незадоволення.