Мені було 18, я тільки почала стосунки з хлопцем, який страшенно мені подобався. Була пізня весна, довоєнний час, коли студенти гуляли ночами і ночували в друзів, не маючи грошей на таксі. Мої батьки поїхали в щорічну подорож, я була вдома сама. Запросила подруг, щоб не було так самотньо. Близько 11тої подзвонили двоє моїх знайомих з університету, пʼяні і веселі, попросилися переночувати, бо громадський транспорт вже не ходив. Звісно, я їх запросила. Дівчатам закортіло піти погуляти, хлопці були не в стані, тож я залишилася вдома з ними (рівень відносин був не настільки близьким, щоб залишати їх самих).
Як тільки двері зачинилися, один з них (назвемо його “А”) запропонував зіграти в карти на роздягання. Другий (“Б”) його підтримав. Для контексту, я не була пʼяна, я взагалі не пила того вечора. Я погодилась, бо не знала, як відмовитися. Це здавалося безневинним, допоки “А” не зняв труси. Я написала подругам, щоб поверталися. Вони зателефонували, “Б” забрав в мене телефон і сказав, що все ок. Потім переніс мій телефон в іншу кімнату, разом з моїми речами. На мені лишалися тільки труси. Потім це використовуватиметься як аргумент “Ти сама роздягнулася”. А ще “на що ти розраховувала, коли запрошувала двох пʼяних хлопців до себе в квартиру”. “А” почав вмовляти мене на трійничок, мов, “а коли в тебе таке ще буде”, “ми молоді, потім буде не до цього”. Я чемно пояснила, що в мене хлопець, і загалом, дарма ми дійшли аж сюди. Наступної миті “А” був вже на мені, знімав з мене труси і вдягав презерватив (досі не знаю, звідки він в нього взявся, досі думаю, що він розумів, що саме робить). “Б” лежав поруч і мастурбував. Я сказала “ні”. Багато разів. Я не відбивалася, не кричала. Я заклякла. Я була в своєму домі і була абсолютно безсилою проти двох хлопців, яких я знала.
Коли повернулися дівчата, все вже закінчилось. Я все ще лежала на ліжку. “А” вже спав в іншій кімнаті. “Б” лежав поруч зі мною. Ми вийшли з дівчатами на балкон, я все розповіла. Мені не повірили. Точніше, не повірили, що я дійсно цього не хотіла. Потім виявилось, що “Б” усвідомлював, що я не хочу і тому (з його слів) навіть не торкнувся мене. Але насолоджувався “помстою” за те, що я колись не відповіла йому взаємністю. Це було неприємніше за сам факт зґвалтування. Мій хлопець пішов на “розборки”, з яких повернувся, сказавши, що “ну ти ж добровільно це зробила, чого я їх бити буду”. Завдяки “А” декілька потоків в університеті дізналися, що я скористалася тим, що він був пʼяний і його спокусила (зараз навіть абсурдно це писати). Мені знадобився час, щоб усвідомити, що це було саме зґвалтування, а не “він просто був пʼяний/ображений/я сама роздяглася”.
Після цього мене не відвернуло від чоловіків/сексу/абощо і це також мене гнітило, бо мало ж бути навпаки, я мала страждати (?). Мені хотілося вибачень, мені хотілося, щоб вони зрозуміли, що вчинили неправильно. Цього не сталося. Я не знаю, де вони і що з ними, і не хочу знати. Пройшло майже 10 років. Зараз я б хотіла справедливості і щоб мої пригнічення і жах не відчували інші жінки. А ще, щоб близькі люди вірили і підтримували. Певно це найважливіше.
Анонімна авторка, 27 років; історія розказана у 2026 році