Ми навчались в одному класі. Він — хлопчик-мрія, дівчата всієї школи бігали за ним. Ми не помічали одне одних до 10-11 класу, поки на період випускних класів нас не посадили разом. Я стала помічати знаки уваги саме в мій бік, в той момент, коли з ним хотіло зустрічатися мінімум 5 дівчат старших класів.

 

Компліменти, підтримка, розмови, посмішки — все було ідеально і я відчувала симпатію з його боку і відповідала взаємністю. Я мріяла танцювати випускний вальс тільки з ним, все як хотілось так і сталось. Дуже тонкі і аморфні дотики, підтримка та ще більша закоханість. На випускному нас назвали найкращою парою, але вечір залишив потрясіння на все життя.

 

Події у кафе до одного моменту були чудовими, разом танцювали, а потім він зізнався мені у коханні, скажу одразу, для мене це не було несподіванкою, адже після репетицій ми стали ближчими, тому ми на очах у всього класу поцілувались, тому скажу і для них це було не дивно. 

 

Я взагалі не вживала алкоголь на випускному, а от він різко став п’яніти. Підійшов до мене та обійняв, потім взяв мою руку і ми пішли до фотозони на вулиці, де не було нікого. Він спочатку міцно обіймав мене, а потім ми знову поцілувались, і його руки почали спускатися нижче, я прибрала їх, він не відреагував та знов почав тягнути руки нижче.

 

Мені вже було неприємно, він був нетверезий і у його очах читалася якась тваринна дикість. Він сказав, що хоче мене, та став робити більш різкі рухи та хапати мене, він був дуже сильним, але я не розумію, куди поділося все його тепло та розуміння в мою сторону. Він сказав мені не боятись та почав хапати мене за руки так, що залишилися синці. Він був дуже наполегливим і мені стало страшно, я почала кричати, і він закрив мені рукою рот, мене ніхто не чув, у кафе грала музика, всі танцювали.

 

Він схопив мене за ліктя та почав затягувати до туалету, я розуміла, що він хоче зробити, та почала всіма методами його бити, голосно кричати, кусати за руку, але він закрив замок туалету за нами, як йому здалося, він його закрив. Я не переставала кричати та бити його, поки він намагався залізти під фатин плаття.

 

Я чую: хтось зайшов до туалету, це мій шанс, я тільки збираюся кричати, він рукою здавлює моє горло. Але мене почули, зайшов інший мой одноклассник, почав відкривати двері, і диво, що він думав що їх зачинив, але ні. Він почав кричати на мого рятівника, що він їм заважає, але він зрозумів все по моїх сльозах на очах. Його одразу ж виштовхали з кафе, сказали шо він справжній покидьок і тварина, мене захистили, мене підтримали абсолютно всі, ніхто мене не засуджував, я впоралась з цим, я вдячна тому, що він не закрив двері, господи, як я вдячна…

​​

Анонімна авторка; історія розказана у 2019 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»