Мені було 17. Я готувалася до вступу в університет і в ще легальному тоді «ВКонтакте» шукала майбутніх одногрупників. Так я познайомилася з хлопцем, який наступні 6 років шантажував мене моїми інтимними фото.

​

Усе розпочалося як невинний флірт. Я не планувала з ним зустрічатися, не мала до нього почуттів, фото надіслала без примусу. Вперше він пригрозив, що надішле мої світлини друзям та рідним, коли не вступив в один університет зі мною і вимагав, аби я відмовилася від свого державного місця там і вступила до його університету. Вдруге — коли я намагалася припинити з ним стосунки. Навіть коли в мене з’явився партнер, той хлопець змушував регулярно робити нові інтимні фото, щоб «не сердити його, інакше мій партнер дізнається, яка я шлюха». І так було знову і знову.

​

Одного разу я вчасно не відповіла на його повідомлення, і мій партнер отримав кілька таких фото з промовистим коментарем. Я не відчувала землі під ногами, коли замість негативу на адресу того хлопця мій партнер сказав, що я сама винна. І те, що мені було 17, не виправдовує мене.

​

Я близько пів року була в депресії, видалилася з усіх соцмереж, але потім відновилася, бо це було потрібно для навчання. І одразу ж до мене додалася в друзі фейкова сторінка з моїм ім’ям та моїми світлинами, де серед інших були й інтимні. Знову депресія, страх осудження іншими, відчуття себе брудною, видалення з соцмереж. Пізніше він створив акаунт під моїм ім’ям на якомусь російському сайті знайомств, де профіль заповнений від імені лесбійки. Звісно ж, із моїми інтимними фото.

​

Зараз мені 24. Я давно не вважаю себе винною, шлюхою і ставлюся до розповсюдження своїх фото значно простіше, ніж тоді у 17. Але щоразу, коли отримую повідомлення з фейка з посиланням на мої інтимні фото і коментарем від нього, у мене трусяться руки.

​​

Анонімна авторка; історія розказана у 2021 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»