Це сталося вже після студентських років. Я йшла після концерту улюбленого гурту — щаслива, з сяючими очима. На районі, між будинками, з проїжджаючої машини чоловіки запитали якийсь конкретний номер по цій вулиці. Нумерації я не знала, проте мене забалакали двоє чоловіків і попросили дати свій номер телефону.
Тоді, наслухавшись інформації від подруг та з інтернету про те, що старші чоловіки нібито кращі в сексі, бо в них більше досвіду, я вирішила після дзвінка наступного дня зустрітися з тим, хто мені більше сподобався.Хоч була осінь, ми домовилися зустрітися в парку. Він маніпулятивно, через запитання «дай підніму тебе та вгадаю, скільки ти важиш», через дотики й обійми швидко встановив зі мною близькість.Потім запросив до себе. І хоча в мене були останні дні місячних, і я про це сказала як «відмазку», він відповів, що це не страшно, і вмовив поїхати до нього, мовляв, це недалеко.
На жаль, у молодості в мене було високе лібідо, і я погодилася поїхати з ним. Квартира в Борщагівці була доволі стрьомна. Він сказав, що там не живе, щоб я не лякалась її вигляду, і що здає її «незрозуміло для чого» — очевидно, щоб приводити дівчат. Він купив мені вермут на вечір, а собі, коли прийшли, дістав горілку, бо «його легке не бере». Згодом я зрозуміла, що це виглядає стрьомно, і треба б іти. Але він почав розповідати й показувати відео, де займається «боями без правил». Оскільки мій батько, коли вип’є, стає агресивним, мене охопив і паралізував страх, і я вже не могла ні сказати, ні придумати, як вийти з цієї квартири.
З одного боку, добре, що для сексу він використав додаткову змазку — мені хоча б не було фізично боляче. Ще й з м’ятним ефектом, що трохи «пекло» і теж було лячно. На ранок він попрощався «до нової зустрічі», ніби нічого не сталося. І ще протягом двох років він телефонував мені, поки я не змінила номер, хоча я прямо сказала йому не дзвонити. Тоді я на власній «шкірі» зрозуміла, чому жінки не пручаються і не тікають, коли їх ґвалтують. Бо коли природна реакція організму — «замри», а не «біжи чи бий», іноді нічого зробити неможливо.
До того я, на жаль, не розуміла цього і навіть мізогінно дивувалася: чому жінки не тікають, як це так? Я так думала, читаючи історії про зґвалтування чи сексуальне рабство. Але, на жаль, щоб це зрозуміти, мені довелося пережити «лайт-версію» цього на власному досвіді. І ще близько п’яти років знадобилося, щоб усвідомити: я не винна в цьому, що має бути активна згода, і що «перелякане» мовчання — це не «так» для сексу чи будь-яких сексуальних дій. І, зрештою, щоб прийняти: це не була моя помилка — це було зґвалтування.
Анонімна авторка; історія розказана у 2023 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»