Я завжди була у мистецтві: конкурси, художня школа, ліцей. І там я зустріла одну дівчину, яка мені була цікава. Ми приємно балакали про музику й літературу, але чим більше часу проводили поруч, тим більше я відчувала щось незвичне — від її посмішки, дотиків і розмов.
Тільки через рік аналізу, обговорень і роздумів я зрозуміла, що закохана в неї. Так поступово настало моє усвідомлення: моє перше кохання — ця дівчина. Трохи пізніше я почала зустрічатися з іншою дівчиною з ліцею і відчула ті емоції та дотики людини, яка мені подобається: прогули навчання у парку, малювання разом, перші поцілунки у 14.
Але потім стався мій жах. З 10 років я вела щоденники, і мама до них дісталася. Там були всі мої емоції — те, чого вона не хотіла бачити. Почалося моє пекло: гіперконтроль, допити про кожен крок, а потім о 4 ранку мама влітає в кімнату й кричить: «Кидай ту однокласницю!» Я не розумію і кажу: «Про що ти?» І тоді я зрозуміла, що читали не тільки щоденник, а й переписки.
Майже щодня протягом місяця я намагалася чинити спротив, але чула: «Вона тебе зваблює», «Ти собі надумала» і так далі. Я ходила на тренування зі стрільби, і там з’явився хлопець 22 років, який почав до мене загравати. Це важливо, бо мама зламала мене і зрештою змусила розійтися з моєю дівчиною та почати стосунки з ним.
На той момент мені було 14, мене відрізали від соціуму і тримали «у дорослих руках». Я зламалася і почала з ним стосунки, бо це вважалося нормальними гетеронормативними стосунками. Мені говорили худнути, догоджати, що «з часом усе зрозумію».
У результаті минуло 5 років. Перший секс залишив у мені лише порожнечу: я просто встала після нього біля вікна без жодних емоцій і думала: «Навіщо це людям?» Виникли проблеми з алкоголем, бо я не знала, як отримати від цього хоч щось. І постійно звучала мамина фраза: «Ти просто ще не зрозуміла». Я дізналася, як ґвалтують у стосунках…
Коли мені наближалося 16, я зрозуміла, що треба якось дорослішати. Я аналізувала їхню поведінку, слабкі місця. Коли 15-річна дівчина починає ламати хлопця 23 років, він не реагує — тоді я почала його принижувати й ігнорувати. Потім поїхала на змагання і там зустріла дуже прекрасну однолітку. Ми розбалакалися, гуляли, вона зайшла до нашого готелю, і ми просто обіймалися, дуріли, проводила її до потяга — це були чудові 4 дні.
Я зрозуміла, що маю жити, а не виживати. Я викликала 23-річного на розмову під будинок і прямо сказала, що зрадила (перебільшуючи все максимально). Спочатку він сказав, що йому все одно. Наступного дня на тренуванні я почула, як колеги шушукаються: «Вона зрадила, яка ж вона погана», — і повний ігнор мого існування. Я розповіла своєму найкращому другу — він мене обійняв і сказав: «Молодець».
Зараз я пасексуальна пані з полігамними смаками. Як я жартую: обожнюю жінок, ненавиджу чоловіків, поки вони не стануть для мене людьми. Пам-пам 🤷🏻♀️
Анастасія Сколик, жінка (або Львівська так звана ІНТЕЛЕГЕНЦІЯ!) 24 роки; історія розказана у 2025 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»