Це сталося зовсім недавно, буквально місяць тому. Я їхала на велосипеді. Це було в селі, тому окремої велодоріжки не було. Попереду йшли два чоловіки років 40–50. Я подала їм попереджувальний сигнал про наближення, і вони розійшлися по обидві сторони дороги, вивільнивши для мене проїзд між ними. І в момент, коли я проїжджала повз, один із чоловіків почав лапати мене за сідниці. У повному ступорі я повернулася і побачила його огидну, зухвалу усмішку. Я не змогла йому нічого сказати, мене наче паралізувало. А якби і могла, то все одно побоялася б, бо це були два 40-річні чоловіки. Усе, що мені лишалося, — це поплакати собі спокійно і подавити в собі злість і обурення від цієї ситуації. Більше я тією дорогою не їжджу.

​​

Анонімна авторка; історія розказана у 2022 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»