Якось на День учителя мені, моїй однокласниці та ще двом іншим однокласникам доручили привітати одного вчителя. Перед початком уроку він зайшов у клас, і ми четверо підійшли його вітати. Ми подарували йому подарунок та сказали кілька слів. Щоб висловити нам вдячність, він потиснув руку хлопцям, а мене й мою однокласницю поцілував у щоку. Я намагалася ухилитися від поцілунку, але це було марно.
Коли я розповіла про це класній керівниці й пояснила, що це переступ моїх кордонів, вона пообіцяла, що поговорить із ним, хоча спершу говорила, що це нормально, бо французи так вітаються. Я розповіла про це батькам, проте мій тато сказав, що я перебільшую. Мені було дуже образливо, я ледве не плакала перед ним, бо він навіть не намагався зрозуміти, наскільки вчитель розділяв хлопців і дівчат, і що поцілунок у щоку був для мене неочікуваним та небажаним.
У моєї однокласниці пізніше з’явилося подразнення шкіри через щетину вчителя. Наші однокласники засудили поведінку вчителя, але лише після того, як ми запитали, чи відреагували б вони так само позитивно, якби поцілунок був адресований хлопцям. Після цього мені багато разів казали, що ніхто не має права переступати мої особисті кордони, але коли це траплялося, і я про це розповідала, мені робили зауваження.
Я не думаю, що вчитель цілував нас із метою принизити, але точно не усвідомлював, що ми цього не хотіли.
Анонімна авторка; історія розказана у 2022 році в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерно зумовленого насильства»