Інтерсекційність
і як вона допомагає помічати насильство

Інтерсекційність дозволяє комплексно розглядати індивідуальні досвіди людей і розуміти, як виникають привілейованість та дискримінація, де зароджується нерівність та починається насильство. Мати інтерсекційну оптику означає бачити в людях тісно переплетену сукупність різних ознак та ідентичностей, які поєднуються і формують унікальний досвід кожної з нас. Адже ми не двовимірні персонажі, а особистості з багатьма рисами і обставинами, в яких формувалися. Більшість цих ознак ми не обираємо, але з різних причин суспільство ставиться до них неоднаково толерантно.

 

Так сталося, що у соціумі деякі ідентичності можуть вважатися недоліками, а деякі, навпаки — вважатися нормальними чи бажаними. Таку ситуацію формують стереотипи і шкідливі упередження. Через засудження певних ознак виникає дискримінація, а далі — нерівність, коли більш привілейована частина суспільства має більше влади і можливостей. Це створює підґрунтя для системного насильства щодо менш привілейованих людей.

 

За якими ознаками можуть дискримінувати?

 

Насправді за будь-чим, що не вписується у поняття базової і бажаної у певному суспільстві норми. Ось кілька варіантів таких ознак:
 

• етнічне походження

• вік

• сексуальна орієнтація

• сімейний стан

• гендерна ідентичність

• колір шкіри

• стан здоров’я

 

Людину можуть одночасно дискримінувати за кількома ознаками. Наприклад, жінка може стикатися з мізогінією через гендерні упередження; транс жінка додатково вразлива до трансфобії, а транс жінка з інвалідністю — ще й до ейблізму. 

 

Як це допомагає розуміти насильство над жінками?

 

Інтерсекційність дозволяє побачити жінок не як абстрактну, однорідну, відірвану від реальності групу, а як сукупність багатогранних індивідуальних досвідів. Завдяки цьому можна побачити, що робить нас вразливими, і пояснити, чому одні жінки частіше стикаються з насильством, ніж інші. А отже вийде краще розуміти, як саме боротися з конкретними проявами насильства.

 

Протягом життя практично всі жінки стикаються з мізогінією в різних сферах: від побуту до кар’єрного шляху. Водночас деякі з них відчувають додаткове пригноблення як від решти суспільства, так і від інших жінок. Деякі можуть вважатися людьми «другого сорту», неповноцінними або не жінками взагалі. 

 

Наприклад, лесбійки, окрім мізогінії, можуть стикатися ще й з гомофобією і мати труднощі з тим, аби вписатися в гетеронормативне суспільство. Якщо лесбійка має, наприклад, психічний розлад, то цей факт поміщає її в ще одну систему пригноблення, з якою вона вимушена додатково боротися протягом життя. А якщо поглянути на всі ці характеристики комплексно, можна помітити ще більше упереджень і небезпек, адже гомосексуальність досі можуть асоціювати з психічним розладом, жінок вважати апріорі «неврівноваженими», а жіночу гомосексуальність затирати й намагатися «вилікувати» насильницькими методами. 

 

Важливо розуміти, що гендерно зумовлене насильство може бути не лише фізичним, а й психологічним, економічним, сексуальним. Так, гомо- чи бісексуальна жінка, окрім ризику сексуального насильства, може постраждати від так званого корекційного зґвалтування. Жінки-військові можуть стикатися з упередженнями й домаганнями на службі, а також з труднощами з реінтеграцією в суспільство. Темношкіра жінка може чути щодо себе расистські висловлювання, частіше переживати аб’юз. Жінки старшого віку мають проблеми з працевлаштуванням, страждають від ейджистських упереджень на робочому місці, в суспільстві чи власній родині. 

 

Чим більше в людині ознак, які суспільство стигматизує, тим сильніше воно чинить на неї тиск, створюючи більше перешкод і небезпек і поглиблюючи маргіналізацію. Це, своєю чергою, робить її більш вразливою до різних форм насильства.

 

Як можна практикувати інтерсекційність?

 

1. Усвідомити свої привілеї. 

Фактори, як-от фінансова забезпеченість чи належність до більшості, зазвичай покращують становище в суспільстві. Їх буває складно помітити, адже зазвичай ми сприймаємо власні привілеї як налаштування за замовчуванням. Це може робити нас нечутливими до тих, в кого вони інші. Тому важливо усвідомлювати, які характеристики в кожній з нас більш чи менш привілейовані, та як це впливає на наші життя.

 

2. Дізнаватися про інші досвіди та самонавчатися. 

Усвідомивши, що ми всі різні, важливо не знецінювати чужі досвіди. Наприклад, якщо ви гетеро людина, і гомосексуальні стосунки видаються вам дивними чи незвичними, спробуйте спершу поцікавитися ними через перевірені джерела чи поспілкуватися з реальними квір людьми, перш ніж робити висновки і засуджувати.

 

3. Практикувати інклюзивність і солідарність. 

Важливо, де є змога, допомагати менш привілейованим людям мати рівний доступ до можливостей. Як мінімум, підважувати стереотипи у собі та інших, уникати слюрів (слів, що ображають людину через певні характеристики, такі як орієнтація, етнічне походження, гендерна ідентичність тощо), робити зауваження іншим щодо мови ненависті та упереджень. 
 

Дуже важливо пам’ятати, що наша сила в згуртованості. Жінкам варто об’єднуватися, дослухатися одна до одної, розуміти спільні та індивідуальні потреби, аби разом боротися за свої права. Саме чуйність, емпатія та терпіння допоможуть крок за кроком руйнувати замкнене коло насильства.