Як діяти свідкам насильства?

Я ста_ла свідко_ю насильства в публічному місці. Як діяти?

 

Існує методика 5D, розроблена спеціально для таких випадків. Це п’ять варіантів дій, назви яких починаються на D. Спочатку потрібно оцінити ситуацію та з’ясувати, чи взагалі безпечно втручатися, а далі — залежно від готовності та обставин — обрати щось одне:

​

• Distract (відволікти). Спробуйте непрямо втрутитися в ситуацію та збити кривдника з пантелику. Запитайте у постраждалої людини, котра година або як пройти кудись; вдайте, що ви знайомі та давно не бачилися, або просто станьте між нею і кривдником (наприклад, у громадському транспорті) так, ніби вам дуже потрібно саме сюди. Тут може бути багато креативних варіантів дій, головне — робити це завуальовано, без акценту на ситуації. Коли загроза мине, можете пояснити постраждалій людині, чому діяли саме так.

​

• Delegate (делегувати). Якщо ви не наважуєтеся втрутитися самостійно, можна попросити про це іншу людину. Особливо, якщо поруч є охорона або людина з впливом у цьому місці (наприклад, вчитель_ка чи провідни_ця). Якщо такої людини немає, можна звернутися до когось незнайомого. При цьому чітко опишіть, що відбувається, що б ви хотіли зробити та для чого. Наприклад: «Той хлопець у червоній кепці торкається дівчину в платті з квітами. Це домагання, і вона у небезпеці. Ви можете втрутитися або якось відволікти його?» Іноді залучення третьої сторони може спрацювати краще і в безпечніший спосіб, ніж ваше пряме втручання.

​

• Document (документувати).  Ви можете записати домагання на аудіо чи відео, однак робити це можна не у всіх випадках. Знімайте лише тоді, коли поруч є інша людина, яка безпосередньо втручається і допомагає потерпілій. Документування домагань без наявності допомоги може лише ще більше травмувати людину. Ніколи не використовуйте записані матеріали без згоди потерпілої особи, і тим більше не викладайте їх в інтернет. Запитайте в неї, що вона хотіла би зробити з ними й дотримуйтесь її позиції.

 

• Delay (відкласти). Якщо ви не змогли втрутитися або не почувалися достатньо безпечно для цього, як мінімум підтримайте постраждалу людину. Запитайте, як вона почувається і чи потрібна їй допомога. Підкресліть, що вона не винна, а дії кривдника були неприпустимими. При цьому намагайтеся не тиснути і в жодному разі не засуджуйте. Часто достатньо просто побути поруч і вислухати людину без порад і миттєвого вирішення проблеми.

 

• Direct (пряма дія). Іноді ми готові діяти швидко і відкрито. Проте спершу оцініть, наскільки ви у безпеці, і чи ситуація не загостриться від вашого втручання. Якщо інших способів немає і ви справді готові, чітко озвучте неприпустимість ситуації. Наприклад, можна сказати «Припиніть це», «Не турбуйте людину». Не реагуйте на провокації кривдника, намагайтеся не спілкуватися з ним, а натомість робіть акцент лише на ситуації насильства. Також можна звертатися до потерпілої: «Ви в порядку?», «Хочете, я піду з вами?» тощо.

 

Дуже важливо ставити у пріоритет безпеку — свою та потерпілої людини. Тому перед тим, як втручатися, обов’язково оцініть ситуацію та подумайте, наскільки безпечно зараз щось робити. Також вам не потрібно вдаватися до всіх вище вказаних методів одночасно — обирайте те, що видається безпечною опцією у конкретній ситуації.

 

Щоб попрактикуватися з методикою 5D, можна пройти безкоштовний онлайн-тренінг*

 

*Learn how to react. Stand Up Online Training. — https://www.standup-international.com/en-en/our-training?tab=bystander

 

Здається, хтось із мого оточення переживає насильство. Що робити?

 

Люди замовчують домашнє насильство з різних причин: робити це може бути соромно чи страшно, адже у постраждалих зазвичай немає надійного кредиту довіри. Однак ви можете помітити деякі ознаки, що потенційно сигналізують про проблему. Наприклад, людина може отримувати дуже багато дзвінків чи повідомлень від партнер_ки, ніколи не приймати запрошень на спільні події, виглядати стривоженою, втомленою, а то й мати видимі ушкодження на тілі. Можливо, ви часто бачите партнер_ку цієї людини, але його/її присутність є радше контролюючою: він/вона постійно зустрічає чи забирає її після роботи, перешкоджає її соціальній взаємодії, питає про її місцезнаходження тощо. 

 

Звісно, допоки вам це не сказали прямо, ваші підозри можуть залишатися лише здогадками. Однак ви маєте право хоча б поцікавитися станом людини, яка вам небайдужа. Як саме це робити?

​

Передусім потурбуйтеся про безпеку, довіру та конфіденційність. Це доволі чутлива тема, і говорити про неї може бути важко та травматично для постраждалої. Краще обрати більш-менш спокійну ситуацію та безлюдне місце, де ви можете поспілкуватися без поспіху та зайвих вух.

​

Коли говорите, використовуйте “Я-речення”, аби це не виглядало так, ніби ви у чомусь звинувачуєте співрозмовни_цю. Наприклад, почніть речення із «Я хвилююся про тебе, тому що…», «Я поміти_ла, що…». Далі опишіть, що саме вас насторожує, не роблячи сміливих висновків: «Я бачи_ла, як…», «Мені здається, що тобі складно працювати останнім часом…», «Я чу_ла, як ти говори_ла з…».

​

Якщо вам відкрилися, вірте людині та висловіть свою підтримку. Скажіть: «Я вірю тобі», «Це не твоя провина», «Я на твоєму боці». Пам’ятайте, що розказати про насильство може бути морально непросто, тому буде добре подякувати людині за довіру. Якщо вона попросить вас тримати ситуацію в секреті, нікому не розповідайте про цю розмову. Краще сфокусуйтеся на тому, як справді допомогти постраждалій. Наприклад, поділіться з нею посиланнями на сайти з матеріалами про насильство (як-от наш), цілодобовими контактами для допомоги та інформацією про шелтери.

​

На жаль, домашнє насильство — це майже завжди складна ситуація та переплетіння обставин, і не завжди людина може просто взяти й піти. Постарайтеся не засуджувати співрозмовни_цю і не тиснути на неї, якщо вона не готова швидко приймати радикальні рішення. Повідомте їй, що ви приймаєте будь-який вибір і це не змінить вашого ставлення до ситуації. Головне — запевніть її, що вона може звертатися до вас по підтримку в майбутньому. Адже і через тиск партнер_ки, і через стигму постраждалі часто почуваються ізольованими від соціуму. Для них дуже важливо відчувати, що хоча б хтось їм довіряє.