Що таке торгівля людьми?

За визначенням ООН*, торгівля людьми — це вербування, перевезення, передача, утримання або прийом людей із застосуванням сили, шахрайства чи омани з метою експлуатації та отримання прибутку.

​

Торгівля людьми має три ключові елементи: дію, засіб і мету. По-перше, злочинці повинні певним чином поневолювати людину: утримувати, перевозити, передавати або приймати. По-друге, це роблять через недоброчесні методи: обман, використання вразливого становища, силу, примус або заманювання. По-третє, у цих діях завжди присутня одна мета — експлуатація.

Потрапити в торгівлю людьми може будь-хто, незалежно від статі, гендеру, віку чи інших ознак. Однак, за статистикою, серед постраждалих найбільше жінок і дівчат — станом на 2023 рік їх було 63,4%**.

​

Варто розуміти, що форм торгівлі людьми існує надзвичайно багато, і більшість із них є неочевидними. Можливо, ми одразу уявимо собі буквальне викрадення людини вночі на чорній машині, однак насправді багато злочинів вдало маскуються під невинні оголошення та пропозиції про звичайну роботу, знайомства чи відпочинок. Тому ніхто не може бути повністю застрахован_ою від цього.

​

Тож хочемо розповісти про поширені (зокрема в Україні) види торгівлі людьми й те, як їх розпізнати.

 

*Human Trafficking. UN. — https://www.unodc.org/unodc/en/human-trafficking/human-trafficking.html

**63% of registered victims of trafficking are females. Eurostat. — https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/w/edn-20250730-1

 

Сексуальна експлуатація

 

Це одна із найпоширеніших форм торгівлі людьми: за даними 2024 року, в Україні саме її фіксували найчастіше з усіх*. Йдеться про будь-які насильницькі сексуальні акти задля вигоди. Кривдники примушують до них через власну силу, владу чи довіру, часто користуючись вразливим становищем постраждал_ої. Від сексуальної експлуатації злочинці можуть отримувати різну вигоду: не лише фінансову, а й соціальну (наприклад, задля укріплення ієрархії) чи політичну (наприклад, контроль над підлеглими, шантаж опонент_ок). 

​

Поширена форма сексуальної експлуатації — примушування до проституції, коли людину у будь-який спосіб змушують надавати сексуальні послуги без згоди, а гроші за них отримує кривдни_ця. До речі, ним/нею може бути і партнер_ка чи близька людина постраждал_ої. Наприклад, партнер примушує дружину займатися сексом із «клієнтами», називаючи це підробітком для сімейного бюджету. При цьому він контролює всі фінанси в родині, шантажує жінку та слідкує за кожним її кроком.
 

Дуже часто в таке намагаються втягнути людей у скрутному фінансовому становищі, у яких небагато вибору та висока потреба терміново заробляти. Буває, що людей вишукують на сайтах пошуку роботи або в соцмережах і обманом наймають на нібито легкий підробіток (часто в іншому місті чи країні) — супроводжувати заможних людей або працювати в нічному клубі, а насправді забирають документи, обмежують пересування, шантажують і вимагають надавати сексуальні послуги або зніматися у порно. Часто постраждалими стають дуже молоді люди, які шукають способів неофіційно заробити та не мають підтримки батьків, грошового чи соціального капіталу.

​

Червоні прапорці, що можуть приховувати сексуальну експлуатацію:

​

• Вам пропонують роботу у сферах «масажу», «моделінгу», «ескорту», «хостес».​

• Роботодавці шукають дівчат певного віку та зовнішності.​

• У вакансії не вказано ні чіткого опису роботи, ні умов, але акцент роблять на високій зарплаті.​

• На вас тиснуть, просять швидше щось підписати, а також віддати паспорт.

 

Примусова праця

​

Це експлуатація, коли людину примушують працювати довго, важко, у складних умовах роботи та проживання, а зарплату або не видають, або ж її ледве вистачає на виживання. Людей можуть заманювати легкими грошима чи нескладною роботою з навчанням і проживанням, однак на місці забирають документи, погрожують та силоміць утримують на певній території. Тут особливо вразливими можуть бути біжен_ки, ВПО, мігрант_ки (особливо нелегальні), люди з сіл і містечок, де мало роботи, неповнолітні, люди у скрутному економічному становищі, без документів та з боргами.

​

Примусовою працею може бути і важка фізична робота, і заборонена діяльність (наприклад, виготовлення наркотиків), і робота у сфері розваг чи відпочинку, і насильне жебракування — варіантів може бути чимало, а клієнт_ки чи відвідувач_ки можуть навіть не підозрювати, в яких умовах перебувають працівни_ці закладу, в який вони завітали.

​

Червоні прапорці, що можуть приховувати примусову працю:

 

• Вам пропонують роботу з дуже нечітким описом, без назви компанії чи подробиць про посаду (наприклад, «фізична робота», «підробіток для підлітків»).​

• У роботодавця немає соцмереж, сайту компанії та офіційних джерел комунікації — спілкування часто анонімне, через месенджери, із незрозумілими людьми.​

• Вам наперед пропонують заплатити за якісь послуги: переїзду, проживання, бронювання робочого місця тощо.​

• Фігурують незрозумілі «посередники», які займаються переїздом та облаштуванням, в той час як самі роботодавці не контактують з працівн_ицями.​

• Вам обіцяють проживання і харчування, але не надають подробиць.

​

*Аналітичний звіт щодо торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації в Україні: за заг. ред.: Бороздіна К. А, Булавін В. О., Жуковська Г. Г., Рикун О. В., Левченко К. Б.. Київ. ФОП Мороз А.Т., 2025

- 80 с. — https://ukraine.unwomen.org/sites/default/files/2025-10/analitychnyi_zvit_la_strada_un_women.pdf

 

Домашнє рабство

​

Це схоже на примусову працю, тільки вдома чи у господарстві певної особи. Це не домашня праця, коли людина доглядає за власним помешканням, і не просто послуги хатніх робітни_ць, які отримують ринкову зарплату за свою працю і можуть у будь-який момент звільнитися. Це форма експлуатації, коли людину примушують багато і виснажливо працювати на чийсь побут чи домашнє господарство, при цьому обмежуючи її свободу та відмовляючи у базових людських правах.

​

У домашньому рабстві люди можуть прибирати чуже помешкання, готувати їжу, доглядати за дітьми та тваринами, виконувати важку фізичну роботу зовсім без оплати або з мінімальною винагородою. Постраждалих часто обмежують у пересуванні: можуть не випускати з дому чи території господарства, забирати документи та засоби зв’язку. Умови проживання зазвичай дуже погані: людині відмовляють у приватності та базовому комфорті, а іноді вдаються до жорстокості, аби вселити страх і покору.

​

Вразливими до такої експлуатації можуть бути люди без власного житла, у скрутному матеріальному становищі, мігрант_ки та ВПО.

 

Червоні прапорці, що можуть приховувати домашнє рабство:

​

• Вам пропонують роботу вдома у роботодав_ці без чіткого переліку обов’язків.​

• Вам пропонують жити разом із сім’єю і навіть «стати член_кинею родини».​

• При обговоренні обсягів роботи виникає багато додаткових правил і обов’язків.​

• Вам нав’язують ненормований графік і забагато роботи, аргументуючи тим, що надають житло і беруть до себе в сім’ю.​

• Ваша робота не оформлюється документально як належить, натомість вам пропонують абстрактні вигоди на кшталт лояльності.

​

Експлуатація для злочинної діяльності

​

Злочинці можуть викрадати чи виманювати людей, аби долучати їх до нелегальної діяльності. Залучення в кримінал дає їм більше можливостей для маніпуляцій та залякування. Постраждалих можуть змушувати красти чи займатися шахрайством, працювати на виробництві наркотичних речовин або розповсюджувати їх, а також брати участь у торгівлі людьми — виступати тими самими посередниками чи перевізниками, силою утримувати інших тощо. Це може бути примусове втягнення у різноманітні шахрайські схеми та фінансові махінації: наприклад, у людини забирають документи і картки, через які проводять злочинні операції, аби саме постраждал_а виявилася винною з точки зору закону.

 

Червоні прапорці, що можуть приховувати злочинну діяльність:

​

• Підозріло висока зарплата та «легкі умови» для кандидат_ок без досвіду, а також розмитий опис роботи (наприклад: «допомога з фінансовими операціями», «робота з документами», «менеджмент чогось незрозумілого»).​

• Вимагають багато особистої інформації та користування вашими документами чи картками: просять «відкривати рахунки на себе», надавати «всі фінансові дані» тощо.​

• Суть роботи полягає у «перевезенні чи передачі посилок», вміст яких вам не відомий, а на запитання дають ухильні або неясні відповіді.​

• Все відбувається максимально «анонімно» через посередни_ць; від вас вимагають «мовчання», погрожують або тиснуть психологічно.

 

Вилучення органів

 

Торгівлю людьми з вилученням органів часто уявляють як у фільмах: когось викрадають і у підвалі роблять операції. Насправді це може бути добре організована схема, що працює у звичайних на вигляд лікарнях та медичних центрах за участю справжніх лікар_ок. Такі дії можуть маскуватися під донорство чи терапію: людей маніпулятивно заманюють у схему, «лікують» неіснуючі хвороби, утримують у закладах, не виплачують гроші за вилучені органи або платять не повністю, змушують підписувати контракти тощо.

​

Пам’ятайте: в Україні торгівля органами живих чи померлих людей є кримінальним злочином.

​

Червоні прапорці, що можуть приховувати незаконне вилучення органів:

 

• «Донорство» подають як «вигідний спосіб заробити».​

• Відсутність інформації про «фахів_чинь», «заклад», «умови», «ліцензії».​

• Представни_ці медичного закладу у неформальний спосіб пропонують вам «підзаробити» чи «заплатити органом за послуги».​

• На вас тиснуть: мовляв, «комусь терміново потрібна пересадка, інакше людина помре».

 

​

Що робити, якщо мене намагаються втягнути у торгівлю людьми або я ста_ла свідком цього?

 

Якщо вам чи іншим загрожує небезпека, телефонуйте 102 або на урядову гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.

 

Також ви можете звернутися до:

 

• 527 або 0-800-505-501 – Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

• 0-800-500-335 або 116-123 – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

• 0-800-500-202 – кол-центр Національної поліції України.