Гендерно зумовлене насильство як воєнна тактика росіян

За даними Організації з безпеки і співробітництва в Європі*, найчастіше постраждалими є жінки, а кривдниками — чоловіки. Але загалом в обидвох ролях можуть бути люди будь-якого гендеру.

​​

Росіяни особливо відомі своїм терором проти цивільного населення і військових. Значну частину цих злочинів складає сексуальне гендерно зумовлене насильство. Вони практикують його не лише в сучасній війні проти України; дослідниці прослідковують культуру зґвалтувань під час воєн часів Російської імперії та СРСР, а також в ході російсько-чеченських воєн.

​

Для росіян сексуальне насильство є однією з тактик ведення війни, а також інструментом залякування і цивільних, і військових. Його мета — посіяти страх, зламати мораль, встановити владу і вбити бажання опиратися. Річ у тому, що сексуальне насильство накладає на постраждалих стигму: суспільство сприймає їх як принижених і «брудних»; їх можуть засуджувати, уникати, ізолювати від спільноти. Історії про насильство поширюються, і в окупованих населених пунктах люди бояться організовуватися, чинити спротив чи просто виходити на вулицю. Додатково це впливає на моральний стан українських військових та цивільних в тилу.

​

Сексуальне насильство росіян є системним. Для них це інструмент приниження на всіх рівнях, тому від нього страждають і ті, хто потрапили в полон. Росіяни систематично не дотримуються Женевських конвенцій, зокрема й у поводженні з полоненими військовими та цивільними.

​

Як виглядає гендерно зумовлене насильство росіян на практиці?​

 

Наразі всі прояви порушень міжнародного права знати неможливо, але частина з них задокументована. Ось деякі з відомих форм фізичного, психологічного та сексуального насильства росіян:

 

• погрози, залякування

• зґвалтування

• примусове оголення

• сексуальне рабство

• примус до проституції

• каліцтва, тортури

• примусова вагітність

• примусовий аборт

 

За даними прокурорки Офісу Генпрокурора Анни Сосонської**, станом на липень 2025 року задокументували 368 фактів сексуального насильства з боку російських військових на окупованих територіях. Але варто розуміти, що це лише частина повної картини, масштабів якої ми не знаємо, але яка, скоріш за все, набагато більша. 

 

Хоча більшість осіб, які зазнали насильства — жінки, від нього потерпають люди будь-якого гендеру, статі, віку. Важливо знати, що на територіях, де росіяни мають владу, постраждати може будь-хто, і ніхто не може почуватися в безпеці. 

 

З якими додатковими викликами стикаються постраждалі

 

Сексуальне насильство — надзвичайно травмуюча подія. Водночас постраждалі нерідко постають перед додатковими труднощами після неї. Їм часто буває складно чи взагалі неможливо звернутися по допомогу до лікарні, поліції чи отримати прихисток через окупацію, бойові дії та відсутність зв’язку. 

 

Окрім цього, постраждалі переживають наслідки стигматизації. Особливо жінки стикаються з відстороненням, осудом і віктімблеймінгом від оточення, навіть з боку близьких. Такі люди можуть стати відкинутими суспільством і потрапити у ще більш вразливе становище. 

 

Також через табуйованість теми сексуального насильства постраждалі можуть засуджувати самих себе і применшувати власні страждання і проблеми, вважаючи їх незначними в контексті війни. Через це вони не наважуються просити про допомогу і загалом мають труднощі з тим, аби розповісти про свій досвід.

 

Як можна підтримати людину, що постраждала від сексуального насильства

 

1. Вислухати. Якщо людина готова до цього, їй можна просто дати можливість виговоритись у безпечному середовищі. При цьому не варто тиснути і розпитувати. Нехай людина розкаже стільки і в такий спосіб, як їй комфортно на цей момент.

​

2. В жодному разі не засуджувати. Не варто шукати «причин», чому саме ця людина пережила насильство, і припускати, що в цьому була її провина (наприклад, через поведінку, одяг чи те, що не евакуювалася). Навпаки, варто підкреслити, що людина абсолютно не винна в тому, що трапилося.

​

3. Не знецінювати. Навіть якщо хочеться просто підтримати, не варто пропонувати «забути», «відволіктися» тощо. Це применшує переживання людини.

Питати дозволу на будь-який тілесний контакт. Люди, постраждалі від насильства, можуть лякатися дотиків чи обіймів, навіть якщо це близькі, які щиро хочуть допомогти. Краще поставитися до цього з розумінням і увагою. 

​

4. Спитайте, чи можна допомогти. При цьому не треба тиснути, наполягати і робити щось проти волі. Іноді людині потрібна допомога з якимись практичними справами, а іноді вона просто потребуватиме, аби ви були поруч.

 

Де отримати допомогу?

 

• ЮрФем: Підтримка надає безоплатну допомогу потерпілим від сексуального насильства та всіх видів гендерної дискримінації. Дізнатися більше та заповнити заявку можна на сайті https://jurfem.com.ua/jurfem-pidtrymka/

• ГО «Ла Страда-Україна» має національну гарячу лінію з запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, а також консультує з будь-якими питаннями за контактами: https://la-strada.org.ua/kontakty

• Центри допомоги врятованим надають психологічну, правову, медичну, гуманітарну підтримки тим, хто виїхали з зони бойових дій та тимчасово окупованих територій: https://www.help-platform.in.ua/

 

Також Офіс Генерального прокурора збирає свідчення про воєнні злочини росіян, в тому числі сексуальне насильство. Подати інформацію можна на сайті:

https://warcrimes.gov.ua/#anketa

​

​

*OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights. Sexual and Gender-Based Violence in Armed Conflict — https://odihr.osce.org/odihr/524088

**Анна Стешенко, LB.ua. «Російські командири особисто вчиняли сексуальне насильство й віддавали такі накази солдатам», — прокурорка ОГП Анна Сосонська. — https://lb.ua/society/2025/07/02/684592_rosiyski_komandiri_osobisto.html